У зв'язку з масовим обуренням вкладників "Михайлівського" відмовами повернути вклади, повідомляю, що у частини вкладників є реальні можливості отримати свої заощадження, і замість мирних зібрань варто скористатися іншим способом захисту своїх прав - у суді. Для ілюстрації можливого розвитку подій звернемося до моєї практики 2015-го року. Медіація, формування списків виплат ошуканим вкладникам і звернення в ФГВФО, як завжди, не дають шансів власникам депозитів на суму більше гарантованої. Тоді нам вдалося у судовому порядку змусити ряд банків повернути вкладникам-фізичним особам, строк депозитів яких закінчився до введення тимчасової адміністрації та які володіли довідками про стан рахунків і які у встановленій договором належній формі звернулися за їх поверненням, депозити у загальній вартості приблизно 48 мільйонів гривень.
Суд, зокрема, при прийнятті рішення на користь вкладника керується наступними доводами (у справах проти Брокбізнесбанку, Златобанку): Згідно із частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно ст. 1060 ч. 2 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час.
Також показовим є рішення Апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2015 року (по Златобанку): "...Не заслуговують на увагу і доводи автора скарги про те, що в зв'язку з уведенням 13 лютого 2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк" задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти і майно банку не здійснюються. Так, частини 1, 2 ст. 104 ЦК України передбачають припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Будь-яких доказів про припинення ПАТ "Златобанк" без правонаступництва відповідачем не надано, а судом їх не було здобуто, тобто відповідач наділений відповідними юридичними правами і обов'язками, в т.ч. повинен відповідати перед вкладником і за порушення умов договорів банківського вкладу. Тому введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк" у жодному випадку не є обґрунтованою підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог до Банку". Варто, проте, наголосити, що правове становище вкладника "Михайлівського" не можна повністю прирівняти до становища вкладників того самого Брокбізнесбанку чи Златобанку, спори з якими проходили у 2015-му
І наостанок, вкладники мають бути готові до того, що процес повернення депозитів понад гарантовану Фондом суму - нешвидкий і дуже трудоємкий, а можливість стягнути кошти з банку є лише у осіб, строк вкладів яких завершився, а також, що дуже важливо, які мають підтверджучі документи про вимогу повернення вкладів. Ольга Гутовська Генеральний партнер OlgaGutovska@GutovskaPartners.com